Пісня - душа народу

                                                                                                 

      Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців… Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти.

Ф. Боденштедт, німецький перекладач і упорядник, зб. «Поетична Україна» (Штутгарт, 1945)

Про українську пісню

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.

    З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.

    Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них. Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан...

    У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський.

    Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі.

Тарас Шевченко пророчо сказав про це так:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України.

Пісенна культура українського народу багатьма своїми джерельцями впадає в океан культури світової. Пісня колискова, весільна, лірична супроводжує нас від народження до останньої межі. Вона ріднить нас тремтливими своїми звуками, живе в душі кожної людини і, як вічне світло, осяває нам життя. Як сказав поет:

А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша —

Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

Іван Драч

    З сивої давнини, покоління за поколінням щедро народжують від рідної землі, сонця, неба, води, вітру дивні звуки мелодій, неповторну магію слова, що ведуть нас по стежках рідного краю. Ті стежинки переплітаються, біжать і виходять на широкий шлях високого творчого генію народу. І якщо цей геній живе й сьогодні, не погас, то тільки тому, що живе пісня. Вона - в образах калини, сонця, житечка й пшениці, дивних птахів. "Пожену я сірі гуси від броду до броду, ой летіте, сірі гуси, до мойого роду... » Творить і береже ці дорогоцінні перлини наш народ. Він співає в радості й зажурі. Пісня — його величний храм любові до людини, до рідної землі, до батька й матері.

                                                                                        З народного напившись джерела,

                                                                                                 Як із Дніпра бере веселка воду,

                                                                                                 О рідна пісне, знову ти прийшла

                                                                                                 До матері й до батька — до народу.

М. Рильський  

     Ми вважаємо, що помітну роль в нашому житті відіграють українські пісні. Без них ми б не дізналися про минуле наших предків, які оспівували правдиве життя людей. Не дізналися про трагізм у цих піснях і про гумор. Люди не могли обійтися без пісень, тому що вони підіймали дух, якщо воїни ішли на війну і підіймали настрій , розповідали про долі різних людей.

 Важливість пісень полягає в тому, що ніхто не міг не співати їх. Народ веселив себе ними або, сидячи біля великого вогнища співали сумні пісні. Зранку до вечора люди працювали, а ввечері виходили на гуляння. Роблячи, гуляючи, народ вигадував пісні і співав їх. Пісні – це розповідь, але в музичній формі. Важливість полягає ще в тому, що на весіллі народ забавляли пісні гумористичні, це було найважливіше на ньому.

 Пісні дійшли і до наших часів, але ніхто не згадує їх, забуваючи про них. Згадуємо лише тоді, коли читаємо їх, але деякі навіть не здогадуються, що старі українські пісні існують. Згадуючи про них, ми задаємо питання „Чи важливі пісні сьогодні”. Деякі скажуть „ Так”, - але більшість „Ні”  Чому? Тому що щі пісні відійшли на другий план, в людей зараз з’явилися інші інтереси і їм навіть нецікаві українські пісні. Ми виростаємо і забуваємо про родинно-побутові, весільні пісні, балади. Можливо, в майбутньому наші діти, онуки, правнуки не вивчатимуть  їх, бо ці пісні зникнуть. Будуть друкуватися нові книги про нові подвиги, і діти наші не дізнаються про долю наших людей, про яких співають в пісні. Тому ми маємо пам’ятати, берегти пісні, переказувати нашим нащадкам, щоб вони розповідали своїм дітям. Я позитивно відношусь до українських пісень, дізнаючись їхню долю, я відчуваю  напруженість, гостроту, часом трагічність сюжету високу емоційність зображення однієї події з життя головного героя. Це все про баладу. Українські пісні дають нам знати про минулі часи, про долю наших предків.